До 500 річчя єресей Мартіна Лютера.
"Пророк", який покінчив самогубством.
За інформацією новусордовського ресурсу УГКЦ RISU наприкінці жовтня "папа Франциск" відвідає Швецію, де візьме участь в екуменічному лютерансько-"католицькому" відзначенні 500-річчя "Реформації". У спільному прес-релізі "Всесвітня Лютеранська Федерація" (ВЛФ) та "Папська Рада сприяння єдності між християнами" представили заплановані заходи.
У комюніке читаємо, що відзначення, які відбудуться 31 жовтня 2016 р., проходитимуть у два етапи. Вони розпочнуться "літургією" в катедрі Лунду, після чого буде проведено громадський захід на стадіоні Мальме.
Спільні відзначення Всесвітньої Лютеранської Федерації та Римської Католицької Церкви мають намір підкреслити 50 років безперервного екуменічного діалогу між католиками й лютеранами та плоди, що походять з цієї співпраці. Католицько-лютеранські відзначення будуються на темах подяки, покаяння та заанґажування у спільне свідчення. Метою є виокремити дари Реформації та просити прощення за триваючий поділ між християнами обох традицій», – йдеться у спільній заяві.
Лундська катедра стане місцем, де відбудеться екуменічна Літургія, яку служитимуть на основі нещодавно виданого католицько-лютеранського літургійного посібника «Спільна молитва», який, у свою чергу, ґрунтується на спільному документі «Від конфлікту до сопричастя».
Стадіон в Мальме, який може вмістити до 10 тисяч людей, стане місцем проведення заходів, присвячених свідченню та спільному служінню лютеран і католиків у світі. Зокрема, будуть представлені найважливіші аспекти спільної праці Світової служби ВЛФ та Caritas Internationalis в таких ділянках, як допомога біженцям, сприяння мирові та захист екологічної справедливості.
Заходи в катедральному соборі Лунду та на стадіоні Мальме відбудуться під проводом Глави Католицької Церкви Папи Франциска та Президента і Генерального Секратаря Всесвітньої Лютеранської Федерації єпископа Муніба Юнана та преподобного Мартіна Юнґе. Співорганізаторами є провід Церкви Швеції та католицька дієцезія Стокгольма.
Не забуваймо, що апостат "папа Франциск" - Хорхе Берголіо, який взагалі не має жодного відношення до Християнства, не має права діяти від імені Католицької Церкви.
Католицька Церква однозначно висловила позицію щодо фальшивих доктрин єретика Мартіна Лютера і його послідовників у двох булах Папи Лева X, Exsurge Domine від 15 червня 1520 р. і Decet Romanum Pontificem від 3 січня 1521 р. Першим документом Папа визнав єретичними і засудив 41 з 95 "тез" Лютера і закликав його до каяття, а другим документом, у зв'язку з нерозкаяністю Лютера, Папа засудив і екскомунікував самого Лютера і усіх його послідовників і прихильників. Обидва документи стосуються Віри і Моралі, проголошені Ex Cathedra, і тому є непомильні, не можуть піддаватись сумнівам чи ревізіям в майбутньому, не можуть ніким відмінятись, не є обмежені в часі, і є актуальними назавжди. Тому на їх підставі стягають на себе екскомунікацію не тільки усі послідовники єретика Лютера, які жили з ним в тому самому часі, але й усі ті, в яких би часах вони не жили. Згідно з вище названими Папськими документами, послідовниками Лютера вважаються також усі ті, які в будь який спосіб сприяють пропагуванню його виклятих єретичних вчень.
Очевидно, що "папа Франциск" і його новусордовські "єпископи" і "священики" також підпадають під Папську екскомуніку на підставі Decet Romanum Pontificem, тому що вони не тільки сприяють пропаганді єресей Лютера, але й беруть активну участь у цій пропаганді - Ми приписуємо і наказуємо щоб ці люди були скрізь публічно засуджені як екскомуніковані, викляті, осуджені, заборонені, позбавлені власності і нездатні нею володіти. Їх строго мають уникати усі вірні Християни. Ми хочемо зробити відомим для усіх найменших, що Мартін, його послідовники та інші бунтівники встановили зібрання проти Бога і Його Церкви у їхній впертій і безсоромній зухвалості. Ми хочемо захистити стадо від одної інфікованої тварини, запобігши поширенню його інфекції на інших здорових. Ніхто взагалі не може порушувати це наше написане рішення, декларацію, припис, заборону, передачу, волю, декрет; або необачно суперечити цьому. Якщо хтось відважиться покуситись на це, нехай знає, що він накличе гнів Всемогутнього Бога і благословенних Апостолів Петра і Павла.
Нижче наведені фрагменти фундаментального історичного дослідження французського Католицького історика Івана Гобрі (народився 8 березня 1927, Saint-André-les-Vergers, Aube), в російському перекладі Є.В.Головіної за виданням - Ivan Gobry. Martin Luther. Paris, 1991.
Серед багатьох книжок І. Гобрі, присвячених Католицькій Церкві, Християнській філософії і моралі, є трьохтомна історія монаших орденів на Заході, а також праці про св. Франциска Асизького, св. Бернара Клервоського і ряд праць на тему "Французька революція і Церква", серед яких особливо популярним є "Словник мучеників революції" (Dictionnaire des martyrs de la Révolution, 1990).
Декілька тез на підставі праці Івана Гобрі "Лютер":
- Лютер не був священиком Католицької Церкви, тому що прийняв свячення проти власної волі під впливом страху;
- Лютер пропагував дошлюбну і позашлюбну розпусту, зокрема багатоженство;
- Лютер лікувався від сифілісу;
- Лютер до "шлюбу" мав секс одночасно з трьома жінками, з яких, щоб не було згіршення від "пророка", мав тільки одну обрати за "дружину";
- Лютер до "шлюбу" мав секс з колишньою монахинею за гроші, як з повією, аж доки вона не стала його "дружиною";
- Лютер закликав німців до збройного повстання проти Католиків, що призвело до кривавої громадянської війни;
- Лютер зайняв сторону князів під час збройного повстання селян, до якого їх раніше сам закликав, а потім розповсюдив заклик до князів "Вбивати повсталих розбійників - це боговгодна справа";
- В результаті громадянської війни і селянського повстання, які вибухнули в наслідок агітації Лютера, було вбито понад сто тисяч людей;
- Лютер богохульствував, наприклад, письмово висловлючи таку думку: "я вже не знаю, чи Бог є сатаною, чи Сатана є богом";
- Лютерові часто являвся Сатана в різних образах;
- Лютер часто розмовляв з Сатаною у формі прокльонів і навіть молитви, в обох випадках вживаючи нецензурної лайки;
- Лютер свідомо грішив смертними гріхами, щоб доказати Сатані, що все одно залишається "праведником", тому що його "міцна віра перекриває будь які гріхи", і дораджував те саме робити іншим;
- Лютер зробив хибний переклад Біблії у багатьох місцях, свідомо спотворивши правдивий сенс Святого Письма;
- Лютер взагалі викинув Послання Св. Апостола Якова з Біблії, через те, що в цьому посланні йдеться про мертвість віри без діл, тобто спростовується єретична концепція Лютера;
- Лютер не був першим перекладачем Біблії на німецьку мову, бо ще задовго до нього Біблія німецькою мовою видавалась чотирнадцять разів;
- Лютер зловживав алкоголем і часто в стані алкогольного сп'яніння "перекладав" Біблію;
- Ненависть, помста і злоба були основними рушійними силами "реформаторської діяльності" Лютера;
- Лютер до кінця життя мучився від докорів сумління щодо його кривавого бунту проти Католицької Церкви;
- Близько сорока пасторів, наближених до Лютера, покінчили життя самогубством ще за життя Лютера, або невдовзі по його самогубстві, а деякі втратили розум;
- Лютер покінчив життя самогубством;
- Лютерани після самогубства Лютера зберігали повну мовчанку протягом двадцяти дев'яти років, і лише після того як усі свідки вмерли, видали твір, в якому "спростували" усі "нападки папістів" на Лютера.
Книгу Івана Гобрі, ЛЮТЕР, видано в серії "Жизнь замечательных людей" з критичним щодо Католицтва вступним словом професора А.П.Левандовського. Інакше видати цю книгу було б неможливо.
Підготував о. Керлі
Иван Гобри. Лютер – М.: Молодая гвардия; Палимпсест, 2000 – 513 с., илл.
(Жизнь замечательных людей) 5000 экз. – Вып. 768.
Иван Гобри
ЛЮТЕР
(за виданням Ivan Gobry. Martin Luther. Paris, 1991.)
Содержание:
Часть первая. В лоне Церкви (1483—1520)
- Безрадостное детство (1483—1501)
- Эрфуртский студент (1501 — 1505)
- Послушник (1505-1506)
- Тайна Лютера
- Великая скорбь (1506—1509)
- Рим (1510-1511)
- Исцеление (1512-1516)
- История одной индульгенции (1517)
- Конфликт (1518)
- Лавирование (январь—июль 1519)
- Бунт (июль 1519 — июнь 1520)
Часть вторая. Против Церкви (1520—1525)
- Знаменосец (июнь—август 1520)
- Ересиарх (сентябрь 1520 — январь 1521)
- Вормсский рейхстаг (январь—апрель 1521)
- Духовный кризис (май 1521 — март 1522)
- Раздавить гадину! (1522—1525)
- Лед тронулся (1522—1525)
- Церковь Духа (1522— 1525)
- Светская власть (1522—1525)
- Крестьянская война (1524—1525)
- Эразм и Лютер
- Женитьба Лютера (1525)
Часть третья. В другой Церкви (1526—1546)
- Новая Церковь
- Примирение невозможно (1526—1530)
- Адская полоса (1526—1531)
- Внутренний раскол
- Под солнцем сатаны (1532—1542)
- Распад империи
- Раскол христианства
- Святая христианская Церковь
- Реформа
- Последние годы (1543—1546)
- Символ Германии
Фрагменты книги:
Жизнь и самоубийство Лютера. Фрагмент 1
Жизнь и самоубийство Лютера. Фрагмент 2
Жизнь и самоубийство Лютера. Фрагмент 3 |
