Іншими словами "Поза Католицькою Церквою немає спасіння".
1. Католицька Церква єдина дає спасіння; тобто тільки Католицька Церква має такі засоби які ведуть до спасіння: вчення Христа, засоби спасіння встановлені Христом, вчителі і пастирі Церкви призначені Христом.
Церква не може навчати що істина і заблудження є еквівалентні і однаково ведуть до спасіння; вона не робить декларації хто є спасенний, але тільки стверджує що є потрібне для спасіння. Суд над окремою особистістю залишений Богові Який досліджує серця (Пс. 7:10). Доктрини Церкви це не декларація нетолерантності до особи, але нетолерантності до заблудження, такої як нетолерантність Бога яку Він висловив коли заборонив фальшивим богам з'являтись перед Ним. (1 Кор. 5). Також Церква є дуже далекою від ненависті до тих, хто є поза її лоном в її публічних молитвах у Страсну П'ятницю коли вона вимолює Божого милосердя для них. Переслідування середніх віків не були ділом Церкви, яка бажала не смерті грішників але їхнього навернення; це була цівільна влада яка використовувала силу проти єретиків, тому що згідно закону вона турбувалась за суспільний мир і мораль. Церква є дорогою спасіння, яка відрізняється від синагоги, бо остання говорить про дорогу спасіння у далекому майбутньому, в той самий час як Церква каже що вона є правдивий шлях. Католицька Церква відрізняється від єретичних церков які корумпували Христову доктрину і відкинули засоби спасіння такі як Літургія і покаяння зі сповіддю і покутою. Їхня дорога є дорогою довкола дороги. "Віддалений є той хто йде поза правдивою стежиною" каже Св. Августин, "він є віддалений від цілі його подорожі".
2. Кожна людина зобов'язана стати членом Католицької Церкви.
Дехто каже що людина не повинна змінювати свою релігію; як хтось каже що людина може утримувати свою власність, яку її батько набув несправедливо. Інші кажуть "Одна віра є такою ж доброю як і інша, і всі вони є однаково добрі для неба". Але це визнання байдужості. Це абсолютно ясно що тільки одна релігія може бути правдивою, тобто відкритою Богом; тільки розум може сказати нам що істиною є те до чого ми націлені. Це є абсурдом казати що Бог не турбується чи людина адорує Йому, чи дереву, чи каменю, або чи Христа визнають Його Сином чи блюзніром. Для чого Христос а потім Його Апостоли проповідували Євангеліє і були за це так сильно переслідувані, якщо байдуже як людина вірує? Для чого Апостоли так настійливо викривали тих, хто викривляв вчення Христа (Гал. 1:8; Іван 1:10)? Для чого Бог навернув Савла, і післав Ангела до Корнилія? Апостоли дали таку причину "Немає іншого імені під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися" (Дії 4:12) І Христос сказав "Я є дорога, істина і життя. Не може людина прийти до Отця, як тільки через Мене" (Іван 14:6). Тому дуже багато людей увійшли до Церкви, жертвуючи своїм родовим ім'ям. Королева Христина едина дочка короля Швеції Густава Адольфа, архі ворога Католиків, вивчивши Католицьке вчення переконалась у його істині; і оскільки земний закон забороняв їй практикувати її віру, вон зреклася корони і провела останоок своїх днів у Римі. В Англіїї приєднались до Церкви багато англікан, серед яких були кардинали Ньюман і Маннінг. Навіть з Юдаїзму були знакові навернення такі як Раттисбон і Ліберманн.
3. Той, хто з власної волі залишається поза Церквою, не буде спасенний.
Людина, яка знає що Католицька Церква є єдино правдивою, залишає її щоб вигідно одружитись, або проштовхнути свій бізнес, або через деякі інші негідні мотиви, не буде спасенною; рівно як людина яка зі страху перед відлученням від спільноти, не входить до Церкви. Те саме, коли людина має серйозні сумніви щодо того чи є його Церква єдино правдивою, не докладає зусиль віднайти істину. Так як і ті що люблять темряву більше за світло (Іван 3:19). "Не може той мати Бога за Отця, хто не визнає Церкву Матір'ю", каже Св. Кіпріан. "Той хто не визнає Христа Головою" каже Св. Августин "не може бути спасенний; і той хто не належить тілу Христа, тобто Церкві Христа, не має Христа своїм Главою". "Той хто відпадає від Церкви, відпадає від Христа" (Собор в Латерані, 4).
Якщо людина не через власну вину залишається поза Церквою, вона може мати спасіння якщо вона провадить життя у страсі Божому; така має всі причини бути членом Католицької Церкви.
Більшість людей вихованих в єресі думають що вони належать правдивій Церкві; їхні заблудження не підлягають гніву Божому. Людина, яка веде добре життя і має любов до Бога в серці, реально належить Церкві, і така є спасенною не через її єресь, але через належність до Церкви. Св. Петро каже "В кожному народі, хто Бога боїться і чинить правду, той Йому приємний" (Дії 10:35). Всі хто жили у світлі були Християнами, такі як Сократ, Авраам, Ілія. Вони не належали тілу Христа, тобто вони не були зовнішньо в єдності з Церквою, але вони були душею Церкви, тобто вони мали ті самі відчуття, які члени Церкви повинні мати.
Таким чином Католицька Церква має як видимих так і невидимих членів.
Видимі члени це ті, хто був прийнятий в Церкву через Хрещення. Наступні не є членами Церкви: нехрещені (язичники, Юдеї, Мухаммедани), формальні єретики (Протестанти) схизматики (Греки), і ті хто були екскомуніковані. Невидимими членами є такі що без якоїсь особистої вини є поза Церквою, але живуть у страсі Божому.
Видимі члени Церкви називаються живими або мертвими, відносно до того чи є вони в стані освячуючої ласки чи ні.
Помилкою є думати, що ті що впали в тяжкий гріх не є далі членами Церкви. Церква подібна до поля, на якому разом ростуть пшениця і кукіль (Матей 13:24), або як невод містить добру і злу рибу (Матей 13:47). Але не достатньо належати Церкві; людина повинна жити згідно з вірою, інакше її членство послужить тільки її більшому осудженню.
Переклав з англійської о. Керлі |
