24.11.2024
Головна » Файли » Автентичний Католицький Катехизм

ІХ. Церква і Держава
24.05.2011, 10:37

Держава може бути визначена як інституція яка своїм кінцевим результатом має забезпечення дочасного добробуту її членів. Церква і Держава мають подібний кінець в намірі, тільки Церква шукає головним чином вічного добробуту її членів. Обидві мають їхню владу від Бога, Церква володіє нею від Христа, в той же час Держава отримує владу не від асамблеї людей, але від Бога (Лев ХІІІ). Існує декілька відмінностей між Церквою і Державою. Церква є одна, тоді як Держав багато; в Державу входять один чи декілька народів, Церква охоплює всі народи землі; Держави утворюються і зникають, Церква залишається назавжди. Церква визнає будь яку форму правління, і це не протирічить вченню Церкви (Лев ХІІІ). Лев ХІІІ часто наказував французьким монархістам визнати і підтримувати республіку. Христос навчав віддавати кесарю те що йому належить (Матей 22:21).

1. Церква в її урядуванні абсолютно незалежна від Держави тому що Христос залишив навчання і управління Його Церквою Апостлоам і їхнім наступникам, а не тимчасовим правителям.

Тому Держава не може диктувати Християнам у що вірити і що відкидати, і не може інструктувати священиків що вони мають проповідувати, як і де звершувати таїнства, служити Літургію і так далі. Таке розмежування завжди встановлювалось Церквою, як наприклад на Соборі в Нікеї було сказано Римському імператору коли він втручався у питання віри: "Тут ти не маєш права диктувати нам; радше твоїм обов'язком є слідувати нашим командам". Держава також у своїх справах є незалежною від Церкви. Між двома владами має бути такий зв'язок який існує між тілом і душею в людині (Лев ХІІІ). В історії договори, які називались конкордатами, часто укладались між Державою і Церквою. Це показувало тендітну любов Церкви в її поміркованості і толерантності настільки далеко, наскільки це співпадає з її обов'язком (Лев ХІІІ).

2. Церква є есенційним фактором у забезпеченні добробуту Держави, бо вона вчить послуху владі, попереджує багато злочинів, мотивує людей до шляхетної поведінки і об'єднує різні народи.

Церква вчить що цивільна влада має владу від Бога (Рим. 13:1) і що навіть злим правителям належить коритись (1 Петра 2:18). Як багато грішників було перемінено у святих і доброчинців. Як багато було застережено від злочину через навчання Церкви. Як багато ворогів було примирено. Крім цього Церква навчає що спасіння залежить від справ милосердя, і робить цей пункт обов'язком для своїх членів допомагати страждучим браттям. Більше того Церква об'єднує народи у братерство через визнання єдиної віри і через діла милосердя.

Наслідком всього цього всі добрі правителі мають підтримуватись Церквою.

Такими правителями були Костянтин Великий, Св. Стефан король Угорський, Св. Вячеслав король Богемський. Правителі які відкидали Церкву, утворювали свої гілки які підтримували їх; люди більше не бачили в них представників Бога але тільки обранців від людей, замінюваних людською волею.

Держави, які переслідували Церкву завжди раніше чи пізніше відчували злі наслідки цього.

"Народ і царство яке не служить Тобі, загинуть" (Ісая 9:12). Падіння великої Римської Імперії і жахи Французької революції йшли таким шляхом. Навіть Наполеон визнав, що жоден народ не може бути керованим без Бога. Відсутність релігії означає утвердження кріміналу. В'язниці здебільшого заповнені людьми які нехтують релігією.

3. Від давніх часів Церква була патроном правдивої освіти і культури.

Це є в інтересах Церкви підтримувати культуру. Невігластво і аморальність є звичайними близькими компан'йонами. Світ є книгою що показує мудрість Бога; знаючи більше цю книгу, ми більше будемо знати Бога і наша любов до Бога буде сильнішою. Тому обов'язком Церкви є заохочувати наукові дослідження (Лев ХІІІ).

Церква була першою, хто опікувався освітою молоді і засновував перші школи.

Більшість університетів завдячують своїм існуванням Папі. Цілі монаші ордени, такі як Бенедиктинці, Єзуїти, Брати Християни та інші присвячували себе освті молоді. Успіхи Єзуїтів були знані навіть їхніми ворогами і всупереч їхній забороні у 1773 некатолики Фредерік Пруський і Катерина Російська залишили їх виховувати молодь в їхніх царствах.

Церква зберегла твори античності від знищення.

Церква від ранніх часів будувала найшляхетніші споруди.


Такі будівлі, наприклад, як собор Св. Петра в Римі який будувався протягом ста десяти років, чи катедра у Кельні розпочалася у 1249 і завершилась у 1880.

Це була Церква яка від ранніх часів надавала найбільшої підтримки чудовому мистетцтву.

Ми маємо Григоріянський спів завдяки Св. Амброзію Медіоланському (397) і Св. Григорію Великому (604). Двічі в історії Церква противилась руйнівникам ікон в Нікеї у 787 і в Тренті у 1563. Всесвітньо відомі митці Леонардо да Вінчі (1519), Рафаель (1520), Мікель Анжело (1564) та інші мали успіх завдяки підтримці Пап.

Священики і монахи зробили декілька найбільших відкрить.

Диякон Флавіо Джиойа відкрив магнит і компас (1300). Вейт, монах з Ареццо відкрив ноти і правило музики і гармонії. Єзуїт Кірхер експонував перше опалене скло (1300). Коперник, канонік у Фрайенбергу відкрив його знамениту систему (1507); Єзуїт Кавалієре компоненти білого кольору (1647); Іспанський Бенедиктинець Понтіус відкрив метод навчання глухо-німих; Єзуїт Лана винайшов спосіб начання сліпих читанню (1687) і т.д. Вороги Церкви завжди кричали проти неї як ніби противниці прогресу, просвічення і свободи.

Початок тут

Переклав з англійської о. Керлі

Категорія: Автентичний Католицький Катехизм | Додав:
Переглядів: 2256 | Завантажень: 0