3. Як би там не було, це є законно поранити або навіть вбити нашого ближнього, якщо він погрожує забрати наше життя через насильство, або щонебудь, що є абсолютно необхідним для нашого життя, коли ми не маємо іншого способу для захисту. Це називається правом самозахисту.
Самозахист це не є зло, тому що нашою метою не є забрати життя іншої людини, але просто зберегти наше власне; і моральна гідність дії визначається тим що є, але не тим чого немає в меті. Нам дозволено захищатись, але не задля помсти за себе; тому якщо ми можемо себе спасти через втечу, ми зобов'язані так зробити.
Якщо достатньо поранити нашого ворога, ми повинні зупинитись на цьому.
Понад усе, жінка виправдана у самозахисті проти будь кого, хто покушається насилувати її честь.
Нам також дозволено вбити будь кого, щоб спасти життя третьої особи; так вчинив Мойсей, коли вбив єгиптянина, який бив одного з євреїв (Вихід 2:12).
Єдино законним є піддати когось смерті, хто несправедливо захоплює наше житло, якщо він накладає руки на те, що є абсолютно необхідним для нашого існування, тому що таким чином ми захищаємо наше життя. Це не є правильно стріляти в розбійника, який забирає якусь малоцінну річ; ми не можемо використати право на самозахист, якщо незаконно атакується лише наша честь.
Служителям правосуддя гарантовано карати злочинців смертю; і солдати діють законно, коли ранять або вбивають ворогів під час війни.
Служителі правосуддя, настільки далеко, наскільки вони стоять на місці Бога, мають право засуджувати злочинців до державного покарання. Св. Павло каже, що вища влада носить меч недарма, а щоб відомщати і карати тих, хто чинить зло (Рим. 13:4).
Влада керування є Божою владою; коли вона засуджує злочинця, це не вона засуджує, але Бог. Не меч є відповідальним за нанесений удар, а рука яка скеровує меч.
Суддя не повинен діяти тиранічно; він повинен тільки оголошувати злочинцю смерть коли добро суспільства цього вимагає. Людське суспільство є тілом, в якому кожна особа є його членом; і як хворий член має бути ампутованим задля спасіння тіла, так злочинець повинен бути страчений задля спасіння суспільства. Звичайно, провина підсудного повинна бути доведена; краще звільнити винного ніж засудити невинного.
Це є помилкою стверджувати, що Церква захищає державне покарання на принципі помсти, око за око і зуб за зуб. Це є принцип Юдаїзму, а не Християнства. Церква не бажає бачити пролиття крові, вона бажає, щоб кожний грішник мав час на виправлення. Вона дозволяє, але не апробує державне покарання.
Військова професія не є незаконною; нам не сказано в Євангелії, що солдати мають залишити армію, але що вони мають задовольнятись їхнею платнею і не ображати людей. Бог устами Мелхіседека благословив Авраама після того, коли той воював проти царів, які пограбували Лота (Буття 14). Між тим, солдат не повинен дозволяти собі жорстоко поводитись з тими, хто став недієздатним під час битви.
Церква забороняє її служителям використовувати смертельну зброю, оскільки це є несумісним з їхнім святим покликанням.
4. Той, хто несправедливо зашкодив ближньому, фізично або духовно, зобов'язаний відшкодувати втрати якнайбільше, згідно з можливостями.
Якщо хтось став причиною тілесної шкоди його ближнього, він повинен оплачувати лікаря і усі видатки під час його хвороби, робити йому добро, коли ближній втратив заробіток і т.д. Якщо хтось вбив ближнього, він повинен забезпечувати його сім'ю.
Якщо хтось став причиною скандалу для ближнього, або спровадив його у гріх, такий повинен знищувати злі наслідки добрим прикладом, молитвою, порадою і т.ін. Якщо він цього не робитиме, він не отримає прощення від Бога, і відпущення священика буде недійсним.
Вибіркові цитати
з Катехизма о. Франциска Спіраго.
Фотокопія видання 1899, 1921 без змін:
by Benzinger Brothers, New York.
Nihil Obstat: Arthur J. Scanlan, S.T.D. Censor Librorum
Imprimatur: + Patrick J. Hayes, D.D. Archbishop of New York. New York,
October 18, 1921.
с. 388-389
Переклав з англійської о. Керлі
Вояки теж його (Йоана Хрестителя) питали: "А ми що маємо робити?" Він відповів їм: "Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашею платнею". (Євангелія від Луки, 3:14)
|
