Христос порівнював Церкву з гірчичним насінням, яке є меншим з насіння, але виростає в дерево в якому птахи будують свої гнізда. (Матей 13:31-32).
1. Христос заснував Церкву, коли під час проповіді Він зібрав певне число учнів і обрав з них дванадцятьох бути старшими і став Головою для всіх них.
2. Церква почала своє активне життя на П'ятидесятницю коли понад трьох тисяч людей були охрещені.
3. Невдовзі після зшестя Святого Духа Апостоли почали проповідувати Євангеліє по всьому світі, згідно з заповіддю Христа (Марко 16:15) і засновувати Християнські громади в багатьох місцях.
Апостоли засновували громади за таким планом: навертали і хрестили людей в певній місцевості, обирали помічників яким вони делегували частину повноважень від своїх, і перед залишенням того місця обирали свого наступника і давали йому повну владу (Дії 14:22).
Ті хто приймав маленьку порцію повноважень звались дияконами, хто приймав більше, звались священиками. Представники Апостолів звались єпископами. Христос дав Апостолам владу обирати наступників коли Він дав їм таку ж владу, яку отримав від Отця (Іван 20:21); і це було Його бажання, щоб вони обирали наступників. Він сказав Апостолам що їхня місія має продовжуватись до кінця світу (Матей 28:20).
Поміж Християнських громад та, що була в Римі, мала найвищий рівень, тому що очолювалась Св. Петром, головним Апостолом, і тому що голова тієї громади як наступник Св. Петра отримував у спадок примат Св. Петра.
Всі Християнські громади сповідували ту саму віру, мали ті самі засоби спасіння і мали одного голову. Відтоді вони сформували одну більшу спільноту - Католицьку Церкву.
4. Коли прийшли великі переслідування, Церква стала розповсюджуватись швидше по світі.
"Кров мучеників", каже Тертуліан "є сім'ям Християн". Життя Християн було моделлю і їх вважали святими. Ризикуючи життям вони молились Богові в катакомбах. Хрещенню катехуменів передували два роки випробування.
Коли Римський імператор Костянтин Великий дозволив приймати Християнство, і зробив Християнську релігію державною релігією (324), Церква насправді виросла зовнішньо, але релігійна дісципліна почала швидко згасати.
Опис чудесної риболовлі у п'ятому розділі Св. Луки і почавших тонути двох човнів наповнених рибою, був передбаченням майбутнього Церкви, яка має страждати від розколів під час примноження її членів, і тонути, занурюючись у земні речі.
5. У середні віки майже всі язичницькі нації почали вступати до Церкви.
Від 450 до 1000 року Австрія, Англія, Германія, Богемія, Моравія, Ісландія, Данія, Швеція, Норвегія, Русь і Польща прийняли Християнство.
В середні віки Церква також була пепреслідувана з боку Ісламу.
Ісламізм або Мухаммеданізм був заснований Мухаммедом народженим в Мецці, який сам назвав себе пророком єдиного правдивого Бога. Він обіцяв чуттєву насолоду після смерті, дозволив багатоженство, наклав прощу до Мекки, проповідував фаталізм і потім пропагував свої доктрини вогнем і мечем, і був отруєний у 632 році. Коран є священною книгою Мухамеддан. Вони урочисто святкують п'ятницю, і моляться п'ять разів на день звернувшись в напрямку Мекки. Наступниками Мухаммеда були халіфи, які розпочали завойовницькі війни в широкому масштабі, викорінюючи скрізь Християнську релігію.
В додаток Церква втратила багато вірних через Грецьку схизму.
Причиною схизми було бажання імператорів Сходу тримати єпископів Константинополя незалежними від Риму. Амбітний Фотій, підтриманий імператором, скликав собор східних єпископів і відколовся від Риму (867). Наступний імператор відновив єдність з Римом. Але у 1054 патріарх Михайло Керуларій знову повернуввся у схизму, яка триває й досі.
6. В останні часи багато націй у нових землях були навернуті.
Іспанці і Португальці були найкращими місіонерами. Найвідомішим з них є Св. Франциск Ксаверій, апостол Індії і Японії. Він мав дар їхніх мов і охрестив близько двох мільйонів язичників. Після його смерті велику роботу в Китаї зробили Єзуїти Річчі і Шел. Св. Петро Клавер працював у Південній Америці. Коледж Пропаганди був заснований у Римі 1662 року для приготувння молодих місіонерів для всіх народів. Місіями найбільше займались Єзуїти, Францискани, Капуцини, Бенедиктинці і Лазаристи.
Пізніше Церква втратила багато членів через Лютеранську і Англіканську єресі.
Лютер спочатку був монахом Августинцем в Ерфурті, і потім вчителем вищої школи у Віттенбергу. Після прощі до Риму він виступив проти вчення Католицької Церкви (1517), і відкинувши пропозицію Папи відмовитись від своїх 95 тез, був екскомунікований (1520). Його єресі привели до багатьох релігійних війн. Назву Протестанти Лютерани взяли у 1529. Мир у Авсбургу дав Протестантам однакові права з Католиками (1555). Лютер помер у 1546. Єзуїти, засновані Св. Ігнатієм Лойолою (1540) повернули багатьох до Церкви. Тридентський Собор встановив правила в диспуті між Католиками і Протестантами (1545-1563). Цвінглі і Кальвін у Швейцарії і Генріх VIII в Англії в тому часі допомагали Лютеру у його руйнівній роботі. Заблудження Англіканської Церкви були засновані на заблудженнях Лютера.
Переклав з англійської о. Керлі | 
