431.
Розділ ІІ
Покарання Latae sententiae
Артикул І
Індивідуальні екскомунікації
І. Екскомунікація specialissimo modo зарезервована за Святим Престолом накладається ним на того:
1. Хто профанує Священні Види через розкриття Їх або винесення Їх геть або переховування зі злою метою (С. 2320).
Таким чином: той стягає цю кару, хто плюндруючи церкву, викидає Освячені Частиці на підлогу через призирство; але не злодій, який кладе Їх на вівтар через страх, або той, хто через тяжку грішну недбалість випускає Освячену Хостію.
2. Хто силою атакує персону Святого Отця (С. 2343).
3. Хто розрішує або симулює розрішення свого спільника у грісі нечистоти (С. 2367).
4. Сповідник, який осмілюється прямо зламати печать Сповіді (С. 2369).
5. Єпископ, який висвячує у єпископа того, хто ані був призначений Святим Престолом ані виразно підтверджений ним, і особа, яка приймає таке свячення, навіть якщо був примушений через тяжкий страх (Holy Office, April 9, 1951).
432. - ІІ. Екскомунікація speciali modo зарезервована за Святим Престолом і стягується:
1. Кожним апостатом, єретиком або схизматиком (С. 2314)
Стосовно апостазії і єресі дивись (*) - Схизматиком є той хто відмовляється бути підлеглим Суверенного Понтифіка, або той хто ухиляється від спілкування з членами Церкви, підлеглими Святому Отцю (С. 1325). Співпраця з якимись незалежними релігійними організаціями, або заснування таких не вимагається. - Той є схизматиком, наприклад, хто залишає Церкву, ухиляючись від своїх церковних обов'язків, але не кожний є схизматиком, хто просто є неслухняним Святому Отцеві навіть довший час.
435. - ІІІ. Екскомунікація cimpliciter зарезервована за Святим Престолом накладається ним на того:
2. Хто приєднується до Масонських або інших подібних асоціацій, які мають задум проти Церкви або легітимної цивільної влади (С. 2335).
В таких спільнотах вимагається, щоб їхні члени або лідери були зв'язані секретами стосовно організіції, мети і програми спільноти; але не обов'язково, щоб вони зв'язували себе присягою. Таким чином нігілісти і анархісти включені, соціалісти - ні. Послідовники таких спільнот втрачають право на Християнське поховання (С. 1240).
Щоб бути примиреним з Церквою особа повинна розірвати усі контакти з такою спільнотою і обіцяти ніколи знову не виконувати обов'язків, і наскільки це можливо направити шкоду, заподіяну через скандал. Такий повинен прийняти рішення інформувати спільноту про резигнацію з членства так швидко, як може без незручностей для себе. Книги, документи і атрибутика спільноти повинні бути вручені сповіднику, який передасть це Ординарію, або якщо це не може бути зроблено зручно, ці речі мають бути спалені.
441.
Артикул ІІ
Індивідуальні інтердикти і суспензації
442. ІІ. Індивідуальні суспензації.
1. Суспенду, зарезервовану за Святим Престолом, стягає на себе:
а) Клірик, який сам виконує, або є призначений до Свячень через симонію, або який через симонію адмініструє або приймає будь яке Таїнство (С. 2371).
б) Той, хто намагається прийняти Свячення від будь кого, хто є екскомунікованим, суспензованим або під інтердиктом через декларативний чи обвинувачувальний вирок, або від закоренілого апостата, єретика чи схизматика (С. 2372).
(*) 122. - ІІ. Апостазія є повним відпадінням від віри того, хто прийняв правдиву віру у Хрещенні (С. 1325).
Апостатом становиться той, хто, наприклад, заперечує особового Бога або Божество Христа. Співдія з іншою формою релігії не вимагається.
123. - ІІІ. Єресь є помилкою судження, в наслідок якої охрещена особа вперто заперечує або сумнівається у правді, об'явленої Богом і пропонованої Церквою для вірування (С. 1325).
Той вперто заперечує правду, хто робить це добровільно всупереч його знанню, що Церква пропонує цю правду як божествено об'явлену. Такий грішить проти віри тяжко або легко у відповідному ступеню або через занедбання, але не є формальним єретиком, якщо через грішне ігнорування не знає, що річ, яку Церква пропонує, є правдою божествено об'явленою. Те саме стосується єретика, який сумнівається у правді його релігії, але занедбує здійснити додаткове дослідження через грішне недбальство або незнання. Той становиться формальним єретиком, хто занедбує це дослідження через намір не ставати Католиком, навіть якщо він може погоджуватись з тим, що Католицька релігія є єдиною правдивою.
Той винний у грісі єресі, але не підлягає канонічним карам, хто заперечує правду, про яку він помилково вірить, що вона відкрита Богом і пропонується Церквою до вірування; подібно, той хто тимчасово має віру, яка заперечує таку правду, але не є охрещений (напр. катехумен); також той, хто внутрішньо заперечує правду, але не показує заперечення назовні.
Оскільки єресь є помилкою судження, той хто лише назовні робить вигляд заперечення правди віри, але, тим не менш, внутрішньо вірить у цю правду, не є єретиком, і не підлягає відповідному покаранню, хоча він вважається єретиком назовні. Така особа, тим не менш, грішить тяжко через заперечення віри.
Хоча той є єретиком, хто добровільно сумнівається у правді віри, якщо він просто стримує своє судження щодо пропонованої правди, але позитивно не сумнівається щодо цієї правди, не є єретиком; але він грішить проти обов'язку збудити акт віри. Якщо хтось є спокушуваний проти віри і вагається між прийняттям і запереченням, і добровільно стримує прийняття, грішить легко через недбалість противитись спокусі.
Ліберали, соціалісти і комуністи є єретиками або ні, залежить від рівня, на якому вони сповідують принципи цих партій. Той хто, наприклад, сповідує повну незалежність Християнської Держави від Церкви, або що Церква є підлеглою Державі, є єретиком; подібно, той хто тримається принципу, що релігія не має впливати на публічне життя, або хто замінює шлюб на вільну любов, або каже, що власність на дочасні речі є несправедливою.
Оскільки єресь претендує на божествене об'явлення, не є єретиком той, хто заперечує якусь правду, яку Церква у її здібності непомильного вчителя пропонує, але не як об'явлену Богом; тим не менш, така особа грішить тяжко. Той, хто сповідує річ, яка насправді була засудженою, але не силою непомильного вчення Церкви, не грішить проти віри, але проти послуху присязі Церкви, доти, доки протилежне не доведено задля ясності.
Церковна апробація приватних одкровень просто означає те, що вони не містять нічого противного вірі і моралі. Той ніколи не грішить смертельно, хто заперечує їх, тому що не впевнений, чи вони є від Бога.
N.B. Схизма зазвичай асоціюється з єрессю.
Якщо це такий випадок, усе що сказано за єретиків, аплікується еквівалентно до схизматиків. Якщо ні, то схизма не є гріхом проти віри, але проти милосердя і послуху (дивись 432).
Moral Theology, by Rev. Heribert Jone, O.F.M. CAP., J.C.D., by Rev. Urban Adelman, O.F.M. CAP., J.C.D. The Mercier Press Limited, Cork, Ireland
Nihil Obstat: PIUS KAELIN, O.F.M. CAP., Censor Deputatus
Imprimi Potest: VICTOR GREEN, O.F.V. CAP., Provincial
July 2, 1955
Nihil Obstat: RICHARD GINDER, S.T.I., Censor Librorum
Imprimatur: JOHN FRANCIS DEARDEN, D.D., Bishop of Pittsburg
August 15, 1955
Page 297-298, 300, 305, The Commandments, Individual Excommunications.
Printed in the United States of America
Переклад о. Керлі
17.08.2015
|
