Обов'язки батьків щодо їхніх дітей
1. Любов.
Любов є фундаментальним обов'язком батьків щодо їхніх дітей. Усі їхні обов'язки укорінені у цьому обов'язку.
2. Забезпечення життя, здоров'я і добробуту.
Перед народженням батьки повинні уникати усього, що шкодить ненародженим дітям.
3. Виховання.
Батьки мають природнє і незмінне право і обов'язок дати їхнім дітям добре виховання. Згідно з каноном 1374 Католицькі діти не можуть навчатися у некатолицьких, позаконфесійних або у змішаних школах. Тільки місцевий Ординарій може вирішувати за яких обставин і з якими застереженнями відвідування таких шкіл може толеруватись.
Спільні обов'язки чоловіка і дружини.
1. Обов'язки в загальному. Чоловік і дружина повинні любити і допомагати один одному; вони повинні забезпечувати подружнє право, зберігати подружню вірність і спільне життя.
Це є тяжким гріхом для одного з них бути відсутнім протягом довгого часу супроти волі іншого, якщо тільки важлива причина це виправдовує.
2. Обов'язки чоловіка є принципово такі: правити домом і родиною, забезпечувати їжею, одягом і житлом.
Чоловік грішить не роблячи можливим його дружині жити відповідно до її соціального стану, або через накладання на неї роботи, яка не виконується жінками її становища і кондиції.
3. Обов'язки дружини виходять принципово з її позиції як помічниці чоловіка; вона повинна управляти домашніми справами з певною субордінацією її чоловікові.
Вона грішить через занедбання її домашніх обов'язків, через витрачання проти волі її чоловіка більших сум із загального фонду, ніж це є звичайним для жінки її стану. Вона може управляти домом незалежно від чоловіка, якщо чоловік не цікавиться домашніми справами або якщо він не здатний виконувати його обов'язки у цьому відношенні.
Сепарація від ліжка і столу, коли шлюбний вузол залишається (розлучення в обмеженому значенні), є можливою за взаємною згодою, і в деяких випадках також проти волі одної зі сторін.
1. Взаємної згоди достатньо для сепарації, якщо є справедлива причина (к. 1128).
Такою причиною є непереможна взаємна відраза. Двоє людей можуть також відокремитись з вищого мотиву, бути в сепарації повністю або частково, постійно або тимчасово. Роблячи так, вони повинні звернути увагу на добре забезпечення їніх дітей і небезпеку неповздержності.
2. Без взаємної згоди сепарація може мати місце через перелюб або на інших серйозних підставах.
а) Перелюб є причиною для постійної сепарації (к. 1129).
Перелюб повинен бути формальним, повним і морально певним. Содомія і скотоложество є еквівалентом перелюбу. Це завжди передумовлено, що невинна сторона не погоджувалась на перелюб, не спонукала до його здійснення (наприклад через часту відмову подружнього боргу, занедбання спільного життя; сварки або серйозного браку любові недостатньо), не є винною у тому самому грісі, ані виразно ані приховано не пробачила провину. Мовчазне пробачення є тоді, коли невинна сторона з повним знанням про перелюб, тим не менше добровільно погоджується на подружні стосунки; пробачення легально припускається, якщо протягом шести місяців винна сторона не була ані звільнена, ані ізольована, ані звинувачена в належний судовий спосіб (к. 1129). - Сепарація може бути зроблена з власної влади якщо перелюб був виразно доведений або є публічно знаним; але дораджується вчинити судові дії, принаймні, пізніше (к. 1130). Невинна сторона залишає право дозволити або запросити винуватого партнера до подружнього життя, якщо тільки за згодою невинної сторони останній обрав стан несумісний зі шлюбом (к. 1130).
b) Інші причини виправдовують тільки тимчасову сепарацію.
Такими причинами є: якщо один з партнерів приєднується до некатолицької секти або виховує дітей як некатоликів, якщо він провадить кримінальне або безчесне життя, або є причиною фізичної або духовної небезпеки для його дружини, або якщо його жорстокість робить спільне життя дуже тяжким, ітд. (к. 1131). - Сепарація з власної влади є законною тільки коли підстави є явними, і через зволікання виникає небезпека; в інших випадках треба мати дозвіл місцевого Ординарія (к. 1131). Деколи особа, яка не звернулась до єпископа, може бути залишена у добрій вірі. - Відновлення подружнього життя є обов'язком коли причини сепарації зникли. Якщо місцевий Ординарій оголосив сепарацію визначеної або невизначеної тривалості часу, невинна сторона не зобов'язана розпочинати спільне життя допоки період не закінчиться або допоки не отримає наказ єпископа це зробити (к. 1131). Після сепарації вихованням дітей повинна займатись невинна сторона; але якщо одна зі сторін є некатоликом, право виховувати дітей належить Католицькій стороні. В обох випадках, місцевий Ординарій може вирішувати інакше щоб було найкраще для інтересів дітей і їхнє Католицьке виховання було захищене. (к. 1132).
N.B. Католики і Цивільне Законодавство.
Більшість держав не тільки визнають право на сепарацію, але також повне розв'язання шлюбноого вузла, навіть якщо це довершений шлюб між Християнами. Таке "розлучення" не має ефекту перед Богом.
Moral Theology, by Rev. Heribert Jone, O.F.M. CAP., J.C.D.,
by Rev. Urban Adelman, O.F.M. CAP., J.C.D.
The Mercier Press Limited, Cork, Ireland
Nihil Obstat: PIUS KAELIN, O.F.M. CAP., Censor Deputatus
Imprimi Potest: VICTOR GREEN, O.F.V. CAP., Provincial
July 2, 1955
Nihil Obstat: RICHARD GINDER, S.T.I., Censor Librorum
Imprimatur: JOHN FRANCIS DEARDEN, D.D., Bishop of Pittsburg
August 15, 1955
pp. 127-129, 545-546
Copyright 1929 and 1951 by Ferdinand Shoening of Paderborn.
Copyright vested in the Alien Property Custodian, 1951, pursuant to law.
Printed in the United States of America
Переклав о. Керлі
|
