Єпископ N
проповідь (дуже акцентована) 31.10.2004
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь.
Давайте уявимо наш світ без Спасителя. З моральної точки зору ми бачимо занедбання моральних принципів, які відображені навіть у Природному Законі. Отже, ми бачимо занедбання не лише Заповідей Божих, які зобов'язують зберігати специфічні релігійні приписи, але ми бачимо занедбання Природного Закону. Ми також бачимо загублення звичаїв і гідностей, які були занедбані цілою Християнською Європою вже понад 250 років. Христос відсунений від суспільства на протязі 250 років, скасовані християнські звичаї і християнське мислення щоб люди робили певні речі лише через просту звичку. Наприклад, зберігання Неділі. Якщо хтось з вас у ваші шістьдесят або сімдесят пам'ятає що Неділя була днем коли нічого не робилось. Але такі речі вже відійшли.
З погляду нашого розуміння благочестя і чистоти ми бачимо невимовні речі у жіночому одязі, кіно, телебаченні, у літературі, інтернеті, будь де. Ми бачимо звичаї людей, про що вони говорять, про що вони думають. Ми бачимо найзлішу загальну безрелігйність, відсутність релігійності, навіть відкинення самої ідеї Релігії.
Ми бачимо загальне прийняття абортів, що є вбивством маленьких дітей. Ми наближаємось у цьому січні до тридцяти двох років абортів, сорок мільйонів немовлят були вбиті. І немає жодного прогресу у зупинці цього процесу. Тут є загальна згода у цілому суспільстві. Багато хто каже, що вони є Римо Католиками і особисто є проти абортів, але що вони не можуть нав'язувати свою точку зору понад конституцію, щоб залишатисть популярними у суспільстві і не йти проти нього, і при цьому називатись Римо Католиками. Або, хтось каже: Я не буду робити абортів, але я пройду лакмусовий тест, призначений Федеральним судом . І такий вважає себе солдатом на війні проти абортів. Це показує загальне прийняття цієї злої практики.
Ми бачимо загальну відсутність поваги до влади. У 1960-х розмножились хіппі, які не мали поваги до влади, вони народжували дітей і вчили їх неповажати владу, і не коритись їй.
Ми бачимо загальну відсутність базової справедливості у бізнесових справах. Час від часу ми читаємо у газетах або чуємо через інші медіа про великі скандали аморальних людей, які виявляються нахабами і брехунами. Ми знаходимо таких навіть у наших домах. Велика безсоромність і нечесність є резоном для сучасного світу.
Подивимось на світ з соціальної точки зору. Починаючи з XVIII століття задомінувала ідея що Христос Спаситель не може мати місця у суспільстві. Позиція, що моя релігія не може бути понад конституцію, є дуже прийнятною відтоді у суспільстві. Якщо б ви сказали таке триста років тому, вас назвали б апостатом за висловлювання таких думок, за відступлення від Христа і Його статуту у суспільстві. Але сьогодні це є дуже прийнятна річ. Якщо ви скажете: Я думаю, що закон Христа є законом для суспільства, і що закон Христа має бути законом для цієї землі - вас назвуть політичним або соціальним єретиком.
І коли ця ідея отримала розвиток? На 2 Ватикані через Декларацію про Релігійну свободу, що люди мають цівільне право сповідувати будь яку релігію, яка їм подобається; це все прийшло звідти.
В останні двісті років ми бачимо розвиток соціалізму і лібералізму. Соціалізму, тому що Христос був видалений з суспільства, і суспільтсво було понижене до звичаїв людини. І ліберализму, тому що закон Христа був викинутий з суспільства, і люди почувають себе вільними робити те, що їм подобається. Також у багатьох частинах світу ми бачимо комунізм, який не вмер, спитайте понад мільярд людей в Китаї чи комунізм вмер.
Ми бачимо в останні тридцять-сорок років жіночий лібералізм, який руйнує родину, який спотворює роль жінки, чоловіка і дітей, перевертає все згори донизу. Ми бачимо драматичне збільшення подружніх зрад і розлучень, і прийняття зрад, розлучень і переукладення шлюбів серед так званих пристойних людей. Ми бачимо перекручення інституту подружжя через прийняття сексуального співжиття без шлюбу. Ми бачимо також позашлюбні стосунки.
Подивіться на Церкву, давайте подивимось на стан Церкви. У ХІ столітті Церква зазнала жахливого удару Грецької Схизми, у XVI столітті Церква прийняла жахливий удар Реформації, Протестантизму. Але у ХХ столітті Церква отримала найжахливіший удар, який є фарисейською отрутою, яка виходить від високопоставлених кліриків. І тут не лише певна частина отруєних, не лише частина Церкви відпала, але практично ціла Церква є інфікованою.
Можливо тільки 1% тих, що носять ім'я Римо Католиків у цілому світі, сповідують ту саму Віру, яка була до 2 Ватикану. Лише 1% може сказати, що щось є дуже глибоко неправильним у Церкві.
Решта пішла шляхом екуменізму, який знищує цілу Католицьку Віру, який руйнує самий мотив Христового Пришестя у світ, про що Він каже нам сьогодні у Євангелії: Я прийшов у світ, щоб свідчити Істину . Екуменізм руйнує саму ідею Католицької догми, що є тільки одна Істина, що є тільки одна Католицька Церква, що є тільки одна Церква Христа, за межами якої немає спасіння, за межами якої є лише фальшиві релігії, за межами якої є тільки середники осудження.
Екуменізм руйнує це, руйнує здатність розуму приймати зафіксовану Істину, він каже що всі релігії мають певну цінність, і що всі релігії є лише різними дорогами до Бога. Екуменізм отруїв розум 99% тих, хто носить ім'я Католик. І це є наша ситуація сьогодні, якщо подивитись довкола.
І тепер давайте подивимось, що було зроблено, щоб зупинити цю навалу у політичному і соціальному вимірах за останні 50 років. Чи є хоча б одна перемога тих кого ми можемо називати консерваторами?* Хоча б один здатен заявити про хоча б одну перемогу, яка відвернула навалу лібералізму, цієї деградації суспільства у політичному вімирі? Відповіддю на це запитання є чітке Ні . І чому Ні , і чому сили лібералізму і соціалізму просуваються вперед?
Тому що консерватори замішані і слабкі. Вони не розуміють з чим вони повинні боротись, з лібералізмом і з соціалізмом, які перемагають і рухаються вперед, і з усім що руйнує наше суспільство, вони не розуміють. Вони подібні до людей, які кидають каміння в танки. Танки лібералізму і соціалізму є головними силами, в які консерватори кидають каміння.
Що консерватори повінні кидати проти цього танку руйнування суспільства?
Проти цього танку вони мають підняти Христа Спасителя, тому що це єдина Сила, яка є еквівалентною і більшою силою проти занепалої природи, яка сзаду керує лібералізмом і соціалізмом. Через занедбання Спасителя суспільством ці сили у нашому світі з'їдають і руйнують наш колись Християнський світ, кожного дня вони наступають і наступають і наступають. І що кидається проти них, що раніше ніколи не робилось? Наприклад, проти нетрадиційного визначення подружжя висуваються різни типи аргументів, які є нікчемними.
Те що повинно бути спрямоване проти цих сил, це Царство Христа у суспільстві до тієї пори, поки консервативний світ зрозуміє, що він програє кожну баталію, яка веде до поразки у цілій війні.
Подивіться на Церкву, на той 1%. Більшість з того 1% думає, що рішення проблем у Церкві по збереженню Віри є у компромісі з тими, хто руйнує Віру, маючи співіснування, ідучи пліч о пліч з ними. І, неважливо, скільки разів ви кажете їм, що це веде до поразки, що це компроміс із дияволом, вони затуляють вуха і продовжують йти їхнім шляхом.
Тому, коли ви розважуєте над станом світу, і над станом тих, хто намагається зупинити корупцію світу, це є чорна пречорна картина. Ті, хто намагаються зупинити навалу, є замішані, дезорганізовані, часто змагаються між собою. Це безнадійна ситуація. Сили лібералізму, сили корупції є організовані і об'єднані, і вони мають на їхньому боці усі нахили занепалої людської натури, які є дуже сильні. З людської точки зори тут все безнадійне, з точки зору світського мислення немає жодної надії, і все йде до падіння, все йде на дно, як камінь у воду. Немає жодної влади, яку б можна було протиставити цим силам, щоб адекватно їх перемогти.
Єдине що ми можемо зробити, це протиставити цим силам Закон Спасителя. Тільки Спаситель може спасти світ. Закон Спасителя це Католицька віра, перш за все, тому що Ісус прийшов щоб свідчити Істину. Без прив'язаності до Істини, щоб ми не робили, все є нонсенсом і марною тратою часу.
Цілком можливо, що Спаситель не буде втручатись у людські справи знову, доки прийде звершити Суд над живими і мертвими. Це цілком можливо, як Він казав, об'явившись Св. Маргариті Марії Алякок, що це Останній шанс для людства . І ми, можливо, вже бачимо цей наш останній шанс. І ми, можливо, навіть ймовірно, входимо в добу приготування антихриста. Можливо ми всі знаходимось у вестибюлі його церкви, так би мовити. Суспільство очікує царства когось жахливого, персонифікуючого безрелігійність, нечистоту, це дуже можливо, навіть ймовірно.
І це дуже можливо, навіть ймовірно, що ми отримаємо єдину допомогу від Бога, це допомога виживання. Подивіться на себе, подивіться як вас мало у цій великій архієпархії; ви ті що виживаєте завдяки Божій благодаті серед навали аморальності і корупції. І виживання може бути єдиним, що нам буде надане у майбутньому.
І я кажу вам, особливо молодим людям, ми повинні бачити себе у цьому виживаючому роді. Ми не можемо заводити друзів у цьому світі, який живе без Спасителя, без Бога, але радше ми повинні бачити себе як ніби на дикому полі, повному диких звірів, які можуть накинутись на нас, якщо ми не будемо мати сили, яку нам дає Бог. Якщо ви будете водити дружбу з атеїстичним світом, ви підете до пекла разом з ним, бо він прямує до пекла. Молоді люди, які живуть у світі є далеко іншими за наших, і значно більше корумповані за наших, які потребують більше благодаті і більше допомоги, більше дисципліни і більше самозречення, щоб вижити. Батьки і прабатьки повинні намагатись, найкраще як можуть, дати їм середники для виживання.
І тому сьогодні ми на наших колінах перед нашим Спасителем і Царем, ми будемо нести Його довкола. Ми всі будемо на колінах перед нашим Спасителем і Царем і будемо Його благати прийти і правити нами. І щоб благати Його з усією щирістю без лицемірства ми повинні насамперед прийняти Його закон у наші душі і серця. Інакше ми є частина цього відступництва і непослуху, які ми бачимо за стінами цієї церкви. І ми повинні впроваджувати Його устав і Його закон у наших сім'ях і для наших підлеглих, тому що ціла природа і влада Христа є публічною і загальною.
І ми повинні молитись за світ, щоб він якось прийняв на його шию ярмо Христа, щоб світ навернувся до Бога з цього шляху деструкції, яким він іде. Але ми також повинні молитись, якщо цей світ відмовиться підкоритись, щоб Христос прийшов у владі й величі, і осудив цей світ страшною справедливістю.
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь.
Переклав о. Керлі
25.10.2012
Примітка перекладача:
* Консерватори не є Традиціоналістами. Консерватори це ті, що консервують звичаї, притаманні тій чи іншій добі. Коли на зміну старим звичаям приходять нові звичаї, консерватори їх не приймають лише до певного часу, або до певної міри. Це можна порівняти із консервами, які консервують для того, щоб колись розконсервувати і подати до столу поки ще не сплив термін придатності. А зіпсовані консерви просто викидають.
Також, часто стається так, що діти, або наступники консерваторів не пам'ятають рецептів, якими користувались їхні батьки і попередники, або консервують зовсім не те, що їхні батьки колись консервували, тому що це вже вийшло з моди, бо з'явились нові звичаї.
Консерватори відрізняються від модерністів лише швидкістю відкинення Традиції і впровадження нових звичаїв, супротивних Традиції.
|
