Єпископ N
проповідь, 30.07.2009
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь.
В Євангелії сьогоденної Меси ми бачимо чоловіка, який мав дуже серйозну хворобу, одну з форм розслаблення, дуже серйозну. І він був принесений до Нашого Благословенного Господа тому що був хворий.
Сьогодні я хочу говорити про зв'язок між Святим Хрестом і хворобами. Хвороби і смерть є прямим наслідком первородного гріха. Людина через природу підкорена корупції і смерті тому що вона має тіло. Кожна матеріальна річ складається з сотні чи близько того хімічних елементів, які приходять до композиції. І кожна річ, яка має композицію цих елементів завжди шукає можливості повернутись до перших елементів. І наше людське тіло має дуже достатньо композицій, і вони постійно хочуть повернутись назад до перших елементів, і це є корупція.
І тому що наша душа змагається проти цієї природної тенденції розпаду, ми залишаємось живими. Коли корупція попри силу нашої душі захоплює контроль, ми вмираємо.
За природою ми приречені вмирати. Але тому що людина має безсмертну душу, яка не знає корупції, Бог від початку звільнив людину від корупції і смерті, і дав людині все необхідне у його тілі, що зберігає його від корупції. І це був дар перед гріхопадінням.
Через вибір гріха людина обрала для себе хвороби і смерть, тому після первородного гріха Адама і Єви Бог позбавив людину дару безсмертя і залишив її у стані корупції і смерті. Це був головний ефект первородного гріха після позбавлення людини освячувальної благодаті для душі. І смерть після втрати освячувальної благодаті стала головним станом первородного гріха. З цієї причини Церква має чорні ризи неалежно від святості особи яка вмирає, навіть якщо її вважають святою як Терезу Авільську. Церква в чорному тому що це говорить про смерть. Це нагадує про присуд смерті над нами, немає значення хто ми і якими святими ми можемо бути.
Крім того ми читаємо в Бутті, що природа є в списку покарання грішних людей. Ми читаємо що земля буде давати нам терня й будяки і стане ворожою до людини. Хоча спочатку природа була тотально підкореною людині, а тепер вона стала ворожою супроти неї.
Більше того людина придбала хвороби і смерть через недбайливість і гріх, тому що вона втратила дар знання, який вона мала в первородному стані праведності. Людина робить глупотні речі, які приводять до хвороб. Наприклад, тільки після дуже багатьох віків досліджень людина зрозуміла природу інфекцій і як їм запобігати. Якщо б ви дістали інфекцію навіть сто років тому назад, ви могли дуже просто померти від цього. І багато людей помирали, бо не знали як ті речі працюють. Тільки тепер після 350 років людина вирахувала що запалювати листя і вкладати їх до рота щоб курити це не добре для вас. Тільки після 350 років смертей від такого сорту речей людина нарешті вирахувала, що це не добра ідея, тому що ми прокляті і тупі.
Ми втратили дар знання і гріх є причиною багатьох захворювань, таких як венеричні хвороби, або легеневий рак через штучний контроль народжування або аборти. Тут є прямий зв'язок із сердечними атаками, які спричинюються стресами більше за все, які виникають через наші особисті гріхи або гріхи інших. Рак часто виникає через стреси. Відчай, депресії виникають через наші особисті гріхи, або гріхи інших. Всі ці речі звалились на нас. Гріх є також причиною війн, які викликають купу хвороб і найперше смертей.
Хвороби і смерть є частиною людського життя, як результат гріха. Але хвороби, як кара за гріх можуть мати лікувальний ефект, і про це говориться в Євангелії. Той хворий чоловік не був би принесений до Нашого Благословенного Господа, якби він не був хворим. Як би він там проходив, будучи здоровим, він ніколи б не побачив Нашого Господа, і ніколи не отримав прощення гріхів. Але його хвороба принесла його до Бога.
Так і наші хвороби мають чудовий ефект щодо нашого духовного життя, наприклад упокорюючи нас, спонукаючи нас думати про смерть, роблячи нас безпомічними і розуміючими владу Бога, даючи нам час думати і молитись, відвертаючи нас від дочасних речей. Той хто у стражданні, не шукає щоб розважитись, і всі дочасні речі стають абсолютно неважливими, коли ви у стражданні. Єдина річ, про яку ви думаєте, це як би вже припинився той біль. І це добре щодо вашої душі.
Хвороби часто нагадують нам проминаючу природу створених речей. Коли ви на смертному ложі і дивитесь на кімнату, і думаєте що за декілька годин я залишу всі ці речі, які були мені так потрібні як людині, і добрі для мене, нині я їх залишаю. Ви всі йдете до того. І це є дуже реальний урок для душі. І гріх з огляду на хвороби є дуже спасенним для духовного життя. І ми не повинні трактувати це як гнів Божий на нас, ні, це супроводжується благодаттю, як це було у випадку чоловіка з Євангелії. Це є велика слава Божа коли це дає вам вічне спасіння. Це дає нам можливість жертвувати наші страждання Богові в єднанні із Жертвою Христа. І це страждання має дуже великі заслуги, якщо ми знаходимось в стані благодаті.
Найбільш вдячна робота яку ми можемо робити, це страждати. Якщо, наприклад, хтось скаже вам що він жертвує всі десетри, які він їсть протягом тижня, у вашому намірі. Їсти десерт це добре і вдячно, але це не є дуже добре, і ви лише скажете що ви дуже дякуєте. Але якщо хтось скаже вам, що він вмирає від раку і відчуває дуже жахливий біль, і що він це жертвує за вас або ваше намірення, ви будете глибоко вдячні за це, тому що його біль дуже заслужений. І тому ви маєте можливість великої нагороди. Сенс цього життя є нагорода, це увесь сенс. Ми також можемо багато досягнути через покаяння у грісі, тому що це дуже приємне Богові.
Це життя не є життям природних радощів і задоволень. Радше це життя кари і страждань за гріх. Ми називаємо це долиною сліз. Ми не називаємо це долиною радощів і долиною задоволень. Це долина сліз і це місце де ми зустрічаємо кару і страждання за гріх. І це закінчуєтья багатьма дуже неприємними смертями.
Сучасний натуралізм хоче створити небо на землі, де людина є маленьким богом, де він вирішує що він буде робити, і він тут робить закони, а не Бог. Але запитайте будь кого, хто мав їхні так звані золоті роки, чи земля є небом, і чи їхнє життя було однією постійною радістю і задоволенням, запитайте їх. І якщо старі часи були радістю і задоволенням день за днем, тоді запитайте їх. І я думаю, що вони розкажуть вам про безліч хрестів у їхньому житті, і що насправді то була долина сліз, і що старі часи не повинні зватись золотими роками, але радше роками страждань. У багатьох випадках це були роки депресій, тому що їхні друзі і родичи вмирали. Багато і багато людей зраджували їх і ставились до них найгірше, можливо їхні власні супруги, їхні власні діти, більшість людей, від яких вони очікували найбільшої любові. Ось що вони можуть вам сказати. Це не є сад радощів, це є місце покарання.
Але є Святий Хрест Спасителя, який дає нам життя на цій землі хвороб і смертей, дозволяючи нам єднати наші страждання з Його життєдайною Жертвою. Всі наші страждання, які ми тут маємо, були б чистим покаранням, чистою розплатою, якщо б Наш Благословенний Господь не перетворив їх на заслуги, не перетворив їх на щось що дає нам життя, дає нам благодать, дає нам більшу любов Бога. Це Його хрест дозволяє нам повернути всі ті речі на добро. І тому ви бачите у житті святих, якщо б вони не прийняли ці хрести? Але вони дивились на них, вони шукали їх, тому що вони глибоко розуміли цінність цих хрестів і в чому є життя. Ось тому Святий Хрест є центром нашої святої віри, так само як Свята Жертва Меси.
В ім'я Отця і Сина і Святого Духа, Амінь.
переклав о. Керлі
18.03.2012
у 3-ю Неділю Великого Посту |
