Хрещення і Богоявлення
Тоді прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб христитися від Нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: "Мені самому треба христитися в Тебе, а Ти приходиш до мене?" Ісус у відповідь сказав до нього: "Залиш це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду." І тоді він залишив Його. А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось Йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на Нього. І голос пролунав з неба: "Це Син Мій любий, що Його Я вподобав." (Матей 3:13-17)
Про Хрещення Ісуса Христа в Йордані від Йоана Христителя в Євангелії написано небагато. Відповідаючи Йоанові, Ісус сказав дуже лаконічно: "так бо личить нам здійснити всяку правду." Насправді Ісус Христос не мав потреби бути охрищеним від людини, навіть такої як Св. Йоан Христитель, бо Він є Бог. Але через цей незвичайний для Бога акт Він хотів дещо сказати нам.
Христос підтвердив правдивість свідчення Йоана Христителя, який каже про Ісуса Христа: "Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає" (Йоан 1:29). Йоан Христитель був посланцем Божим, який як і всі пророки, що були перед ним, мав місію підготувати явлення Христа народу. Але крім цього йому випала честь безпосередньо представити Христа, що власне він і зробив, кажучи: "Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений Він був" (Йоан 1:31).
Під час Хрещення Бог об'явив Себе як Святу Трійцю. Бог Отець промовляв з неба, Бог Син освячував воду на землі для майбутнього хрищення народів, Бог Святий Дух підтвердив Божественість Ісуса Христа і Його Божу владу в самому широкому значенні. Тому Церква цю подію на Йордані називає Богоявленням, бо насправді так воно і було.
Наприкінці земної частини своєї місії, після свого чудесного Воскресіння, Ісус Христос дав наказ апостолам щодо їхніх подальших дій: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи, христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що Я вам заповідав" (Матей 28:19-20).
В Католицькому Катехизмі о. Франциска Спіраго написано:
"Хрещення було встановлене Нашим Господом у Його власному хрищенні і доручене Церкві під час Його Вознесніня.
Наш Господь прийшов для Свого хрещення в Йордані щоб освятити воду і надати їй очищувальну силу. Явлення усіх трьох Персон Святої Трійці під час Його хрищення показувало, що таїнство має відбуватись в ім'я трьох Божествених Персон. Христос також сказав Його апостолам під час Його Вознесіння йти, "христячи всі народи в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" (Матей 28:19)." (Англомовна версія 1899, 1921, ст. 578).
Священик о. С. Тишкевич в Католическом Катехізісе стверджує: "Все Свв. Отцы признаютъ установленіе таинства крещения самимъ Іисусом Христом" (Харбин 1935, ст. 153).
Тому, святкуючи Богоявлення, ми в черговий раз показуємо, що віра Католицької Церкви має Євангельський фундамент, на якому вона міцно стоїть, не зважаючи ні на що.
У навечір'я і в самий день Святого Богоявлення на честь цієї величної події священики звершують чин Великого Водосвяття. Потім святою водою кроплять церкви, хати, подвір'я, і також з вірою її споживають. Цей обряд не є таїнством, але сакраменталією, через яку Бог може зіслати благодать зцілення, захисту, навернення і т.д.
Звичай старообрядців давати свячену воду як "причастя" для тих, хто є негідний приймати дійсне Святе Причастя, є забобоном, бо суперчить Божому Слову. Вода, навіть свячена, не може бути і не є замінником Таїнства Причастя.
Обряд купання в ополонці цього дня також є забобонним звичаєм, яким відволікається увага від справжнього значення Свята. Ці купання не мають нічого спільного із церковною традицією. Жодного очищення душі чи відпущення гріхів, як дехто стверджує, під час тих купань не відбувається. Як правило, у таких купаннях беруть участь поверхово віруючи люди, які відкидають вчення Церкви. Найменше, що можна було б вважати позитивом у такій церемонії, якщо розглядати її поза релігійним контекстом, це загартування тіла. Хоча насправді невідомо у скількох людей той обряд провокує гайморити, фронтити, запалення легенів, нирок, яєчників і так далі. З точки зору Християнської віри і моралі не можна вважати позитивом те що пропагує занедбання справжніх побожних традицій. Християни, які під будь яким приводом беруть участь у цих купаннях, долучаються до розповсюдження забобону, незалежно від того, вірять вони в це чи ні.
Відпущення гріхів відбувається лише під час сповіді у Таїнстві Покаяння перед священиком, і у екстраординарних випадках, в годину смерті, без священика, коли пенітент висловлює щирий досконалий жаль за свої гріхи і невдовзі віддає Богу душу.
До цього можна додати, що знищується первородний гріх і відпускаються особисті гріхи також під час Хрещення. Якщо хтось приймає Таїнство Хрещення в тій самій воді (в якій інші просто купаються заради забобонного звичаю) - той насправді очищується і отримує відпущення гріхів і кари за них. Це можна порівняти з описаним у Євангелії випадком із жінкою, яку Господь зцілив від дванадцятирічної кровотечи. Вона була єдиною у велелюдному натовпі, хто дійсно очистився, тому що мала справжню віру, з якою "доторкнулась Його одежі" (Марко 5:24-34).
Отже, головним мотивом Хрищення Господнього було і нині є закликати все людство вірити в Бога і, відповідно, виконувати Його заповіді, через які людина припиняє грішити і отримує спасіння.
Тропар, глас 1
Во Іордані крещающуся Тебі, Господи, троическоє явися поклоненїє, родителев бо глас свидітельствоваше Тебі, возлюбленнаго тя Сина именуя: и Дух в виді голубині, извіствоваше словесе утвержденїє. Явлейся, Христе Боже, и мір просвіщей, слава Тебі.
о. Керлі
19.01.2012 |
