Христос Раждаєтся! Славімо Його!
Найкращі побажання читачам з нагоди Свята Різдва Христового.
Бажаю Вам миру через віру.
Щоб Господь дав вам справжню радість і щастя у цьому житті.
Щоб навчилися цінувати кожну хвилину життя, і пам'ятали, що життя може обірватись несподіванно, коли зовсім цього не чекаєш.
Щоб ніколи не забували, що по закінченні земного життя, нас чекає інший світ, і що після смерті тіла, на душу чекає нагорода або кара. І перше і друге - вічне.
Щоб той, хто був змушений полишити свій дім через війну, і став біженцем, не втрачав надії на повернення. А якщо цього не станеться, щоб зміг знайти спокій у нових обставинах, і прийняти з вірою і покорою усі незручності і нестачі.
Щоб той, кому пощастило втішатись мирним життям у своїй власній оселі на тих землях України, куди не дійшла війна, не нарікав на втікачів, які приїхали до його села чи міста з охоплених війною східних теренів України.
Щоб розуміли, що біженець водночас є голодним і спраглим, чужинцем і роздягнутим, хворим і ув'язненим.
Щоб ніхто не забував, що Господу також довелось бути Біженцем.
Щоб той, хто втратив на цій війні близьких людей, не забував молитись за їхні душі.
Щоб усі молились за душі усіх загиблих.
Щоб той, хто здає своє житло в аренду біженцям, не призначав надмірно високої ціни; бо хто зна, чи не доведеться йому самому колись шукати притулку.
Щоб усвідомили, що війна ні за що не дається, що війна для одних є платою за гріх, а для інших нагодою виказати милосердя.
Щоб починаючи від цьогорічного Різдва Христового, нікому, ніколи й нікуди не довелось тікати, хіба що від власних гріхів.
Щоб ті, хто розпочали і продовжують війну на сході України, замислилися, чи не відгукнеться ця війна колись їм самим або їхнім близьким, чи не доведеться їм самим тікати, шукаючи притулку, і чи хтось дасть їм той притулок.
Щоб ті, що прийшли на землю України зі зброєю, склали цю зброю і повернулись до свого додому і до кінця своїх днів покутували за чоловіковбивство.
Щоб ті чужинці, які прийшли вбивати українців, згадали одну істину, що вбиваючи людину, вони покушаються на образ і подобу Божу.
Щоб ті українці, які живуть на сході України, і з якоїсь причини ненавидять усіх інших українців, позбулись цього жахливого почуття ненависті, і щоб мир Божий прийшов до їхніх сердець.
Щоб ті українці, які живуть на заході, півночі, центрі і півдні України не думали, що вони ні в чому невинні і що вони є святі, а ті що на сході є грішні. Грішні усі. І ця війна це показала, бо вона, як розплата за гріх, так чи інакше зачепила усіх.
Щоб це Різдво Христове навчило нас тікати тільки від власних гріхів, а якщо воювати, то також тільки проти власних гріхів.
Щоб Христос Син Божий, Воплочений Бог став для нас Миром, і усі ми прийняли Його Мир.
Щоб прийнявши Божий Мир, Україна нарешті почала виконувати місію, покладену на неї Богом, а саме відроджувати Католицьку цивілізацію.
Щоб мелодія національного гімну України, яку написав Католицький священик, і яку вже знає цілий світ, і яка не є простою випадковістю, не була пустим звуком, а стала сигналом, на який треба належно реагувати.
Щоб реакцією на цей сигнал стало розуміння того, що Бог хоче від нас симфонії і гармонії, тобто співзвуччя і злагоди, не тільки у земних дочасних справах стосовно спасіння наших тіл, але у справах вічних, які стосуються спасіння наших душ.
Щоб симфонія і гармонія, іншими словами - мир, стали нашою дійсністю, якої можна досягти лише через загальну віру, якою є Католицька віра.
Щоб цьогорічне Різдво Христове спонукало усіх українців через Католицьку симфонію дійти Католицької гармонії, бо тільки це може бути причиною закінчення війни і встановлення Божого миру.
Щоб зрозуміли, що інших варіантів не існує, бо усі переконались, що многовір'я чи плюраїзм в духовній сфері рано чи пізно закінчується жорстокою і безглуздою війною.
Отже, бажаю читачам одної віри - Католицької, і одного миру - Божого.
Христос Раждаєтся! Славімо Його!
о. Керлі,
Різдво Христове,
07 січня 2015 Р.Б.
|
