У всі часи людина хотіла щоб її тіло було здоровим, про що і приказка говорить "було б здоров'я, а інше додасьтся". Так було і в часи земного служіння Ісуса Христа; головною причиною звернення людей до Нього було бажання позбутися тяжких хвороб, отримавши зцілення тіла.
Насправді, життя стає немилим, а деколи навіть незносним, коли в тебе щось дуже болить. Заради повернення доброго здоров'я тілу людина готова віддати останнє що в неї є. Але часом ми забуваємо, що тілесні хвороби є наслідком первородного, а потім і особистого гріха. Хоча відпущення первородного гріха відбувається в Таїнстві Хрищення, все ж таки наслідки цього гріха - хвороби, а згодом і смерть тіла - залишаються. Також залишається схильність до гріховних вчинків, які також зле відбиваються на здоров'ї тіла. Тому людина має каятись, визнаючи гріхи, і отримувати прощення в Таїнстві Сповіді.
Після гріхопадіння Адама і Єви Бог позбавив їхні тіла безсмертя, і тримає тіла їхніх нащадків, тобто кожного з нас, в тлінному, смертному стані, хоча безсмертя душі Бог від нас не забрав.
Через вплив диявола людина часто забуває дбати про здоров'я душі, яка також як і тіло страждає від тяжких хвороб, і тому потребує відповідних ліків. Але як не дивно, навіть в атеїстичну добу пропагандисти тієї ідеології визнавали існування і першість душі, про що свідчить широко застосовувана ними практика "лікування" інакомислячих не де небудь, а саме в психлікарнях. Людині руйнували психіку, тобто душу, аби позбавити її здатності адекватно керувати своїм тілом. Вислови "душевно хворий", "єлє єлє душа в тєлє" або "ушла душа в пятки", які були загально вживаними навіть за часів войовничого атеїзму, є доказом того, що людина має не тільки тіло, але й душу.
Якщо навіть атеїсти вірили в реальність життя душі, тим паче віруюча людина зобов'язана в це вірити і більше того - дбати про добрий стан духовного здоров'я своєї душі і душі ближнього.
В Євангелії на 2 Неділю Великого Посту розповідається про те, як четверо людей принесли одного паралізованого до Ісуса, очевидно, щоб Ісус уздоровив його від тяжкої тілесної недуги (Марко, 2:1-12). Але Господь, знаючи чого той розслаблений насамперед потребує, сказав до нього: "Сину, відпускаються тобі твої гріхи", показуючи таким чином де криється коріння його хвороби. Звичайно, Господь повернув йому здоров'я тіла, але все ж таки лікування було розпочато з душі.
Тож не випадково і Церква своїм приорітетним завданням ставить турботу про духовне здоров'я безсмертних душ вірних, приписуючи відповідні ліки, серед яких дуже дієвим засобом є Таїнство Покаяння. Як раз під час Великого Посту, коли скасовується або значно обмежується вживання жирної тваринної їжі (щоб через очищені судини кров постачала мозку більше кисню), Церква нагадує вірним про важливість покаяння і сповіді.
Слова, що їх промовив Ісус Христос до паралітика, фактично були формулою відпущення гріхів. І хоча реакція деяких книжників на слова Ісуса була негативною чим вони намагались підбурити народ проти Ісуса, Господь, незважаючи на це наголосив, що оздоровлення душі є важливішим за оздоровлення тіла, і важливішим за домінуючу "суспільну думку", навіть якщо її формують сильні миру сего.
Тому і ми, насамперед, повинні "чудуватись" і славити Бога за те, що Він повертає нам здоров'я душі в Таїнстві Покаяння, а потім, якщо Він захоче, і здоров'я тіла. Саме такий процес показаний в Євангелії. Спасіння душі значно важливіше за спасіння тіла - "Ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж усе твоє тіло пішло в пекло" (Матей, 6:30).
Коли виникає реальна загроза потопання корабля у відкритому океані, моряки надсилають сигнал SOS (Save Our Souls - Спасіть Наші Душі). Так само кожний грішник, якому реально загрожує потопання в океані гріхів, має благати Бога про спасіння душі. Великий Піст - це час надсилати SOS.
Кондак, глас 4:
Нині время ділательноє явися, при дверех суд, востанем убо постящеся, принесем слези умиленія милоситнями, зовуще: согрішихом паче песка морскаго: но ослаби, содітелю всіх, яко да прїимем нетлінния вінци.
2 Неділя Великого Посту
о. Керлі
11.03.2012 |
